Мобильное меню

Вконтакте

Одноклассники

Facebook

Заказать

X

Новый ресурс

Злочини на морському транспорті ЗМІСТ ВСТУП ……………………………………………………………………3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ……………………………….……………………………………6 РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ……………………………………………...……………………15 РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ ……………………………………………………………..…….28 ВИСНОВКИ………………………………………………….…………..34 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………..……………36 ВСТУП Актуальність теми дослідження. Сучасна злочинність стала, без перебільшення, не тільки державною, а й всесвітньою проблемою. Процеси глобалізації зачіпають всі соціальні сфери, в тому числі і злочинність, яка набуває організованого і міжнародного характеру, тому окрема держава без міжнародної підтримки не в змозі надавати їй ефективну протидію. Цілком природно, що в сферу інтересів злочинних організацій потрапляють цілі сектори світової економіки, одним з яких є судноплавство. Морський транспорт, створюючи основу міжнародної торгівлі, підтримуючи процес глобалізації і поглиблюючи міжнародну інтеграцію, займає в структурі транспортної індустрії домінуючі позиції, як один з найбільш рентабельних видів сучасного транспорту, що забезпечує зайнятість понад мільйон моряків. Така економічна привабливість сприяє зростанню пасажиропотоку і вантажоперевезень на морському транспорті. Всі зазначені характеристики морського транспорту роблять його привабливим для вчинення злочинних діянь і вимагають кримінологічного вивчення і оцінки. Для будь-якої морської держави питання безпеки в судноплавстві завжди залишалися пріоритетним через стратегічне значення останнього. І хоча безпека в сучасному судноплавстві − поняття широке і включає в себе безліч аспектів, все ж головним об'єктом безпеки в судноплавстві завжди були і залишаються життя і здоров'я людини. Саме тому темою дослідження було обрано вид злочинності на морському транспорті, що несе найбільшу суспільну небезпеку − насильницьку злочинність і її сучасні тенденції. Насильницька злочинність − це сукупність злочинів, що характеризуються використанням кримінального насильства, а основною ознакою, що об'єднує окремі протиправні діяння в насильницькі злочини, є фізичне або психічне насильство над особистістю або загроза його застосування. Насильницькі злочини за мірою суспільної небезпечності і тяжкості заподіюваних наслідків перевершують багато інших кримінальних проявів. Вони завдають величезної, часом непоправної шкоди суспільству. Безпосередньо потерпілими від них щорічно стають сотні тисяч людей. Насильницька злочинність тісно пов'язана і з активною торгівлею зброєю, незаконним обігом наркотиків, наркоманією та наркотизмом, що проявляється в підвищенні частки злочинів, скоєних із застосуванням зброї заради оволодіння наркотичними речовинами, або в здійсненні насильницьких дій в стані наркотичного сп'яніння. Отже, тема курсової роботи «Злочини на морському транспорті». Мета курсової роботи – проаналізувати злочини на морському транспорті. Цією метою зумовлені такі завдання дослідження: 1. з’ясувати суть поняття та ознаки злочинів на морському транспорті; 2.подати класифікацію злочинів на морському транспорті; 3.охарактеризувати попередження злочинів на морському транспорті. Об'єктом дослідженняє кримінальний процес. Предмет дослідження складають злочини на морському транспорті. Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: історико-правовий метод, системно-функціональний, формально-догматичний, порівняльно-правовий метод тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в курсовій роботі розглядаються проблеми правового регулювання злочинів на морському транспорті. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали курсової роботи можуть бути використані в науковій та навчально-педагогічній діяльності при викладанні курсу «Кримінальний процес». Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів основного матеріалу, висновків та списку використаної літератури. РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ Кримінальна юрисдикція держави щодо екіпажу або осіб, які перебувають на судні, відноситься до компетенції прибережної держави. Розгляд кримінальних справ, що стосуються членів екіпажу та інших осіб, які перебувають на борту іноземних суден під час їх перебування в порту будь-якої держави входить до компетенції судових установ прибережної держави. Винні у скоєнні правопорушень і злочинів особи можуть бути притягнуті до відповідальності в порту перебування морського судна (з дотриманням законів країни перебування та норм міжнародного права). Але, зазвичай, владні структури прибережної держави утримуються від здійснення кримінальної юрисдикції стосовно моряків іноземних торгових суден у тих випадках, коли втручання влади прибережної держави не викликається інтересами цієї держави. Така практика закріплена у багатьох двосторонніх угодах між державами в галузі регулювання морського торговельного судноплавства [19, с. 16]. Вчинення особою злочину у межах територіальних просторів держави Україна та на прирівняних до неї об’єктах (військових суднах, які мають зовнішні ознаки даної держави, шлюпках, що ходять під її прапором, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, в територіальних водах іншої держави чи іноземному порту; невійськових суднах чи шлюпках, що приписані до портів на території України та ходять під прапором України у відкритому морі) є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності саме за Кримінальним кодексом України, а не за кримінальним законом іншої держави, незалежно від громадянства особи і незалежно від того, чи є вона, наприклад, членом екіпажу іноземного судна. Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року, на невійськові судна України, які проходять через територіальне море іншої держави, не поширюється кримінальна юрисдикція прибережної держави у зв’язку з будь-яким злочином, вчиненим на борту цього судна під час такого проходу, якщо: а) наслідки злочину не поширюються на прибережну державу; б)злочин не порушує спокій у прибережній державі або порядок в територіальному морі; в) капітан судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора судна не звернулась до місцевої влади з проханням про надання допомоги; г) злочин не пов’язаний з незаконною торгівлею наркотичними засобами або психотропними речовинами [1]. Судно, що скоїло правопорушення (в тому числі злочин) в іноземних внутрішніх водах, територіальному морі або прилеглій зоні може піддатися переслідуванню у відкритому морі, бути захоплене, відведене в порт і передане під юрисдикцію потерпілої держави. Національне законодавство, а саме Кримінальний кодекс України (далі ККУ) містить окремий розділ XI, який має назву «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту» і статті, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, вчинені на морському транспорті: Статті ККУ передбачають санкції у вигляді штрафів. За інші злочини на морському транспорті кримінальна відповідальність настає відповідно до загальних норм кримінального законодавства (наприклад, за посадові злочини, розкрадання, хуліганство та ін.). Сучасний глобалізм призводить до інтернаціоналізації багатьох злочинів. Це вимагає вироблення загальної системи принципів і норм, які визначали б злочинними ті чи інші діяння, скоєні на нейтральній території, в тому числі передбачали б співробітництво держав і міжнародних організацій у боротьбі з такими злочинами. Ці злочини в міжнародному праві дістали назву міжнародних злочинів. Міжнародні злочини – це злочини, що порушують міжнародні зобов’язання, які є основними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, і розглядаються, як злочини міжнародним співтовариством у цілому [6, с. 51]. Розглянемо злочини міжнародного характеру, які скоються на морських просторах. До них належать такі: піратство (морський розбій); розрив чи пошкодження підводного кабелю або трубопроводу; зіткнення морських суден; ненадання допомоги на морі; забруднення моря шкідливими речовинами; порушення правового режиму континентального шельфу і спеціальної економічної зони; порушення правил морських промислів та ін. Особливо небезпечним злочином у відкритому морі є піратство. Переслідування піратства вперше регламентувалося законом Англії, який надав суду право переслідувати піратство. Це був Адміралтейський закон про юрисдикцію 1391 року. Морський розбій у всі часи дезорганізовував торгівлю та інші економічні зв’язки між державами, від рук піратів загинула або постраждала значна кількість людей. Міжнародно-правові норми про піратство спочатку виникли та розвивалися як звичайно правові. З об’єктивної сторони піратство полягає у використанні озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна; 2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна; 3) пограбування екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна; 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна. Боротьба з піратством є обов’язком усіх держав. До основних злочинів на морському транспорті, перш за все, слід віднести піратство і озброєний грабіж судів, неправомірне перевезення морським транспортом зброї, нанесення шкоди біологічним ресурсам, незаконну імміграцію і т.д. [10, с. 100]. Але піратство і озброєний грабіж судів були і залишаються найбільш актуальними і характерними злочинами в мореплаванні, що несуть найбільшу суспільну небезпеку. Більш того, морське піратство має негативні наслідки для діяльності портів, терміналів і вантажних операцій [3, с. 34]. Основними ознаками піратства вважаються будь-які незаконні акти насильства, затримання або будь-який акт грабежу, вчинені в особистих цілях екіпажом чи пасажирами будь-якого приватного судна або приватного літака (ст. 101) [7, с. 100]. А під озброєним пограбуванням розуміють будь-який протиправний акт насильства, затримання або будь-який акт грабежу, або загрозу його застосування, крім акту піратства, вчинені в особистих цілях і спрямовані проти судна або проти осіб, або майна, які перебувають на борту такого судна, в державних внутрішніх водах, водах архіпелагу і територіальному морі, або ж будь-який акт підбурювання або свідомого сприяння здійсненню дії, описаного вище [16, с. 47]. За статисткою злочинів, скоєних при міжнародних морських перевезеннях, піратство і озброєний грабіж домінують. За 2006-2010 рр. світова статистика демонструвала значне зростання таких злочинів − випадки піратства зросли на 86,2%. Число спроб і фактичних нападів зростала з 239 в 2006 році до 445 в 2010 [14, с. 21]. Але перш за все піратство і озброєний грабіж судів пов'язані зі значними загрозами для людського життя, так як моряки є головними жертвами подібних нападів. Вони, як правило, стають заручниками, можуть отримати тілесні ушкодження і навіть загинути. У період між 2005 і 2012 рр. в результаті піратських нападів у світі було вбито 61 моряка і 5420 моряків стали заручниками на 279 викрадених судах. Майже 50% всіх піратських нападів за цей період стався біля берегів Сомалі [14]. Міжнародна морська організація (IMO) поінформувала про підсумки статистичного аналізу піратства та озброєних пограбувань по відношенню до суден в 2015 р. Виявилося, що найбільшою мірою постраждали суди: в Малаккській протоці і Сінгапурі − 122 напади (замість 81 в 2014 р.); Південно-Китайському морі − 73 напади (замість 93 в 2014 р.); західній частині Індійського океану, в т.ч. в Аравійському морі, Східній Африці і Перській затоці − 38 нападів (замість 62 в 2014 р); Західній Африці − 35 нападів (замість 45 в 2014 р.). Кількість інцидентів поблизу Сомалі − 15 (замість 12 в 2014 р. і 78 у 2007 році). Кількість смертельних випадків членів екіпажів − 1 (в Західній Африці). Кількість членів екіпажів, які були взяті в заручники / викрадені, −71 (в 2014 р. − 137), 5 судів було захоплено (для порівняння в 2014 р. − 21) [14]. У щорічному статистичному звіті ICC (IMB) «Piracyandarmedrobberyagainstships» за період з 1 січня по 31 грудня 2015 р. приведена порівняльна таблиця піратських нападів в різних регіонах з 2011 по 2015 рр. Відповідно до даних зведеної таблиці в 2011 р. в світі було зареєстровано 439 випадків піратства, з яких 160 − в Сомалі, 37 − в Аденській затоці, 46 − в Індонезії. У 2012 р було відзначене різке зниження рівня піратських нападів − до 297. Такі показники можна пояснити результатами проведення міжнародного військово-морського патрулювання в цьому регіоні Індійського океану, що принесли бажані плоди. В районі Сомалі і в Аденській затоці випадки напади склали 49 і 13 відповідно, зате в Індонезії число нападів збільшилося до 81 випадку. З 2013 по 2015 рр. продовжилися зниження і стабілізація рівня піратських нападів: в 2013 р. − 264 напади, в 2014 р. − 245, в 2015 р. − 246. Причому якщо боротьба з піратством біля берегів Сомалі і в Аденській затоці була досить ефективна, то Індонезія, Малайзія і Нігерія демонстрували зростання рівня піратських нападів [14]. Ефективність об'єднаних міжнародних зусиль, спрямованих на боротьбу з піратством, переконливо підтверджує військове патрулювання в Аденській затоці і біля берегів Сомалі. Однак проблему піратства на сучасному етапі тільки каральними заходами, які були досить ефективні раніше, вирішити вкрай важко, що підтверджує світова статистика піратських нападів. Піратство, як і будь-який злочин, соціально обумовлений, а його головні причини знаходяться на березі. Детермінація набуває соціального характеру і є відображенням певного соціального неблагополуччя і протиріч, які пройшли трансформацію на багатьох рівнях соціальних відносин і суспільної свідомості. Тому ефективне попередження злочинності можливе лише при впливі на її безпосередні причини, серед яких розрізняють причини економічного, матеріального, політичного, правового, етичного, духовного характеру і т.д. Домінуючий вплив на піратство і розбійні напади, як на злочини, пов'язані з насильно-корисливою злочинністю, безумовно, надають саме детермінанти економічного і матеріального характеру. Тому істотний вплив на злочинність, в першу чергу, можна надати тільки через ослаблення цих протиріч. Очевидно, цим і керувався уряд Сомалі, Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (FAO) і Європейський союз, коли прийняли рішення запустити спільний проект. Мета програми − підтримати жителів прибережних поселень Сомалі, надавши здорову альтернативу піратству. Програма спрямована на розвиток економіки і розрахована в першу чергу на молодь − жителів північно-східних і центральних районів Сомалі. Сотні молодих людей навчать всім тонкощам рибальства: управління рибальськими човнами, ловлі і переробці риби та іншим навичкам. Проект охоплює прибережні райони Пунтленда в східній частині Сомалі, Галмудуг в південній частині округу Галькайо і Могадішо. До реалізації програми залучать сомалійські федеральні і регіональні рибальські організації [5, с.59]. У FAO вважають нову програму знаковим кроком для Сомалі. Її реалізація допоможе людям отримати роботу. Прибережні громади, які десятиліттями залишалися за межею бідності, зможуть, нарешті, отримувати доходи і розвивати свою економіку. В Уряда ж з'являться підстави для підтримки громад. Як тільки люди знайдуть ґрунт під ногами і позбудуться вимушеного безробіття, піратство піде в історію. На думку експертів ООН та ЄС, створення довгострокових робочих місць для молоді в рибальських селищах − ключова стратегія в боротьбі з піратством. Щоб успішно протистояти морській злочинності, одних тільки заходів щодо посилення безпеки недостатньо. Сомалійцям потрібні альтернативні джерела отримання коштів для існування, нові можливості чесно заробляти на життя. Необхідно зміцнювати стабільність і сприяти комплексному розвитку економіки Сомалі. У цьому випадку ризик залучення людей до незаконної діяльності буде зведений до мінімуму [15, с.61]. Така ініціатива, спрямована на криміногенні детермінанти, заслуговує найвищої оцінки, так як репресивні заходи не приносять належних результатів, що, втім, цілком закономірно. Залишається сподіватися, що позитивні результати цієї програми не змусять себе довго чекати. У разі Сомалі безперервна багаторічна громадянська війна призвела до руйнування держави і важкої соціально-економічної ситуації [14]. Крім того, війна наповнила територію зброєю, а найголовніше − змінила суспільну свідомість. Важко не погодитися з твердженням, що породжувати масову (колективну) злочинну діяльність може не будь-яка, а саме деформована в криміногенному відношенні суспільна свідомість. Таку свідомість іноді називають «кримінально зараженою», що, однак, вказує не на тотальне її поразку, а на деформацію окремих компонентів свідомості деякої частини людей. Чим гостріше соціальні протиріччя, чим вище міра деформації, тим більш небезпечних форм злочинності породжуються, з яких найбільш небезпечною є стійка злочинна діяльність, в першу чергу організована [14]. Саме тому репресивні заходи не показали ефективності, що переконливо підтверджує статистика піратських нападів в Сомалі. У свою чергу, це вказує на необхідність впливати на основні детермінанти насильницької злочинності, причому не тільки на об'єктивні, а й суб'єктивні, оскільки особистість злочинця, як джерело злочинної поведінки, не можна ігнорувати. Таким чином, однією з основних причин злочинності слід вважати криміногенну деформацію суспільної свідомості у вигляді антисоціальних поглядів, звичаїв, традицій, установок, які за певних умов закономірно породжують злочинність [16, с. 58]. Такі види насильницьких злочинів, як піратство і озброєний грабіж на морському транспорті становлять значну небезпеку і демонструють стійкі тенденції зростання. Ці злочини на морському транспорті набули організованого, транснаціонального і трансконтинентального характеру. Ефективна боротьба з піратством можлива тільки шляхом об'єднання міжнародних зусиль. Попередження піратства має бути спрямоване на усунення його детермінант. Основою попередження злочинності, в тому числі і насильницької, є вирішення соціально-економічних, політичних, моральних, правових та інших соціальних протиріч, в першу чергу, звичайно, тих, які безпосередньо її породжують. Таким чином, досліджуваний вид злочинності, на жаль, демонструє стійкі тенденції до зростання, але ще однією важливою особливістю є його трансконтинентальний, транснаціональний і організований характер, що збільшує суспільну небезпеку таких злочинів, надає їм міжнародно-правового значення і актуалізує взаємодію держави і міжнародних організацій в боротьбі із запобіганням злочинів на морського транспорті. РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ Основним якісним показником злочинності є її структура, яка розкриває внутрішній змістовного явища, співвідношення різнихформ або окремих видів злочинностів загальній кількості зареєстрованих злочинів [19, с. 30]. Юрисдикція держав щодо злочинів міжнародного характеру на морському транспорті повинна здійснюватися з урахуванням міжнародно-правового статусу морських просторів і об’єктів, що знаходяться в їх межах, а також правового режиму цих просторів. Невідворотність покарання осіб, які вчинили злочини міжнародного характеру на морі, буде досягнута, якщо судно, на борту якого знаходяться ці особи або беруть участь у його управлінні, буде зупинене. Відповідно до норм міжнародно-правових актів, у Кримінальному кодексі України передбачено відповідальність за незаконні дії з наркотичними речовинами (ст.ст. 305, 307-327), за підробку грошей (ст. 199), захоплення заручників (ст. 147), за незаконні дії з радіоактивними матеріалами (ст. 265266), найманство (ст. 447), посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) та ін. [3]. Національне законодавство закріпило такі норми у Кримінальному кодексі України окремим розділом «Злочини проти навколишнього середовища», який містить статті: незаконне заняття рибним, тваринним та іншими промислами (ст. 249); забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства щодо континентального шельфу України (ст. 244) [3]. Уніфікація кримінального законодавства є одним із основних сучасних напрямів міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю на морі. Міжнародні договори охоплюють значну кількість складів злочинів, але міжнародне право презумпцює право держави здійснювати кримінальну юрисдикцію. Договорами про уніфікацію кримінального законодавства охоплені не тільки злочини, відносно яких діє виключно національна юрисдикція (работоргівля, незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин, піратство та інші), але й міжнародні злочини. Договори про уніфікацію кримінального законодавства є переважно загальними, що відповідає меті забезпечення невідворотності покарання. У той же час існує чимало регіональних міжнародних угод у цій сфері, зокрема в рамках Ради Європи. Особливістю угод про уніфікацію кримінального законодавства є те, що вони передусім носять координуючий характер. Такі угоди не призначені для кваліфікації діянь як злочинних міжнародними або національними судовими органами. Їхнє головне завдання - сприяти зближенню кримінальних законів країн шляхом формулювання найбільш небезпечних моделей складів злочину. Ці моделі мають лягти в основу національної імплементації, але питання щодо встановлення видів та меж покарання кожна країна має вирішувати самостійно. На відміну від міжнародних злочинів, особливості злочинів міжнародного характеру в тому, що за їх скоєння несуть відповідальність тільки фізичні особи. Об’єктом злочинного посягання в цьому випадку виступають не міжнародний мир і безпека людства, а лише нормальні відносини, міждержавне співробітництво, права людини та інші загальнолюдські цінності, що охороняються міжнародним і національним правом. Кримінальна відповідальність за ці злочини наступає на основі міжнародних договорів, але за національними нормами кримінального, кримінально-процесуального та кримінально- виконавчого законодавства [12, с. 59]. Міжнародна організація Інтерпол відносить до числа злочинів міжнародного характеру крадіжку і перепродаж транспортних засобів, творів мистецтва, інших цінностей, що супроводжуються перетином державних кордонів. Інтерпол офіційно визнає такі характеристики (ознаки) злочинів міжнародного характеру: а) вид скоєного злочину; б) небезпека злочину для внутрішніх інтересів більше, ніж однієї держави; в) характеристика злочинця або хоча б одного з його спільників, як такого, що переміщується по різних країнах; г) небезпечна поведінка виконавців злочину або його спільників [12, с. 61]. Перша і друга ознаки за своєю суттю пов’язані з об’єктом і об’єктивною стороною злочину − його міжнародним «іноземним елементом», а третя і четверта − з суб’єктивною стороною поведінки злочинців, небезпечної для декількох або всіх держав. Зміни злочинності в часі фіксуються за допомогоютакого її показника, як динаміка. Відмінності в обсязі, структурі, динаміці злочинності зумовлює територія, наякійскоються злочини (наявність економіко-географічних, соціально-економічних, соціально-культурнихвідмінностей між регіонами). Розглядати структуру злочинності на об'єктах морського транспортуми будемо на прикладі Одеської області. Зручне економіко-географічнестановище ДФО, наявність найбагатшихприродних ресурсів, сприятливе розвиток морської транспортної інфраструктури викликають підвищений інтересзлочинців до об'єктів морського транспорту і накладають свій відбиток нахарактер скоєних злочинів. Частка зареєстрованих злочинів на об'єктах морського транспорту в Одеському регіоні становить 50,4% від усіх зареєстрованих злочинів, скоєнихна об'єктах морського транспорту України. Більш обґрунтованою і значущою для розкриття і розслідування злочинів наоб'єктах морського транспорту єкласифікація розглянутих злочинів в залежності від способу їх вчинення. Під способом вчинення злочину розуміється система дійз підготовки, вчинення і приховуваннязлочину, детермінованих умовами зовнішнього середовища і психофізіологічними властивостями особистості [17, с. 21]. За своїм змістом спосіб вчинення злочину охоплює практичновсю злочинну діяльність суб'єкта,концентрує в собі інформацію про найрізноманітніші аспекти його діяльності [17, c. 23]. Вивчення кримінальних справ, а також ознайомлення зі статистичними данимиза період з 2018 по 2019 рр. про злочинність на об'єктах морського транспорту дозволяють систематизувати злочини, що здійснюються на морському транспорті,на певні групи, які об'єднуютьв собі сукупність способів (прийомів)їх здійснення, які посягають на однорідні суспільні відносини: − злочини проти безпекируху і експлуатації транспорту; − злочини проти власності; − злочини проти інтересівдержавної служби; − злочини у сфері використання та охорони біологічних ресурсів; − злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Розглянемо послідовно вищевказані групи злочинів на об'єктах морського транспорту відповідно до наведеної структури. 1. Злочини проти безпекируху і експлуатації транспорту. Їх частка в загальній кількості зареєстрованих злочинів не велика і складає 0,3%. Розслідування транспортних пригод здійснюється відповідно доПостанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Відповідно доПостанови, при отриманні інформації про транспортну пригодуформується і призначаєтьсякомісія, що складається з висококваліфікованих фахівців в галузі морської практики. Завдання оперативно-розшукового забезпечення розкриття та розслідування транспортних пригод у співробітниківОВС, членів слідчої комісії різні, оскількиспівробітники правоохоронних органіввстановлюють винних осіб і причини,а члени комісії виробляють рекомендації щодо внесення пропозицій длязапобігання аварій надалі. Разом з тим співпраця визначає успішнерозслідування кримінальної справи. Проблемам безпечного функціонування об'єктів морського транспорту присвячено досить багато спеціальнихробіт [17, с. 29], тому ми не будемо детально аналізувати зазначенугрупу злочинних посягань. 2. Злочини проти власності. Злочини проти власності − один з найбільш поширенихвидів злочинів на об'єктах морськоготранспорту. З них найбільш часто відбуваються розкрадання. Об'єктами злочинних посягань на території морськоготранспортного комплексу є головним чином території морськихпортів, де концентруються всі вантажі, які перевозяться морськими судами. Необхідно відзначити досить високий відсоток розкрадань (13%), що здійснюються при вантажно-розвантажувальних роботах. Розкрадання матеріальних цінностей зі складів,розташованих на території морськихпортів, складають 10% [10, с. 102]. Ще однією характерною особливістю є розкрадання обладнання суден при їх знаходженні на ремонті в доках морського портуабо судноремонтного заводу (8,5%). Розкрадання можна умовно розділитина три основні групи. А) розкрадання з використанням технічних пристосувань або інструментів. В основному злочини такогопідвиду відбуваються протягом робочоїзміни. Необхідно звернути увагу натаку особливість: з усіх досліджуваних розкрадань одна третя частина була здійснена в нічний час. Це можна пояснити особливостями функціонуванняморського транспорту. Перевезення, вантаженняі розвантаження суден здійснюються цілодобово. Недобросовісні комірники ідокери, супутні служби, що займаються обслуговуванням судів, працюючи внічні зміни і використовуючи відсутність належного контролю під час вантажно-розвантажувальних робіт і при транспортуванні вантажів, формальне ставлення членівекіпажів суден до прийому і здачі вантажів,майже безперешкодно здійснюють розкрадання різних матеріальних цінностей,при цьому вони вдаються до маскування розкрадання шляхом додавання цілісності упаковці, в якій був вилучений вантаж [11, с. 101]. Ними, якправило, вилучається тільки частина вмісту. Специфіка такоговиду розкрадань − це дефіцит часу, тобто час урозкрадачів обмежений робочою зміною,а також маневреністю перевезень. Б) Умисне спотворення показників вимірів судна за осіданням. При перевезенні насипом і наваломмасових і однорідних вантажів з метоюприскорення вантажообігу вагу вантажу частовизначають за осіданням судна, що заснованена принципі розрахунку водотоннажності призміні опадів у результаті його навантаження або розвантаження. Причому враховується низка факторів і особливостей цього методу. Останніми роками цей вид розкрадань використовується рідко, в основному при перевезенні вантажу за кордон, з метою заниження обсягів вивезеної продукції. Цедозволяє вивозити незадекларованіобсяги продукції й уникати сплативстановлених мит і зборів. В) Розкрадання з використанням перевізних та інших документів. При скоєнні такого виду розкрадань використовують різні підробки вдокументах, куди вносяться відомості про обставини, яких насправдіне було. Механізм вчинення такихзлочинів заснований на специфіці змішаного перевезення вантажів, при якому перевізник або порт несе матеріальну відповідальність за перевезення вантажу. Порти в таких випадках складають комерційні акти. Це і використовуютьокремі працівники морського транспорту або вантажовідправники [17, с. 21]. Так, групаосіб, в число яких входили жителі Харкова, Одеси Кременчука за попередньою змовою з метою отримання від морського порту грошей як задоволення претензії із перевезеннявідправили контейнер, в якому замістьзазначеного в накладній вантажу фактично перебувало сміття. Надалі, використовуючи підроблені документи, злочинцівивезли контейнер з території морського порту, а порту виставили претензію із незбереження вантажу. Наявнідані про спосіб вчинення злочину дозволили припустити, що способом підготовки до його скоєння сталопридбання і заповнення підробленихперевізних документів, доручення неіснуючих фірм, підробленихпаспортів. Зроблене припущення повною мірою знайшло своє підтвердженняв ході розслідування. Також під час проведення злочинів такої групи має місце складаннякомерційних актів на неіснуючінедостачі і псування вантажів, у низці портівнабули поширення розкрадання шляхомскладання актів загальної форми на неіснуючі недостачі. Так, завідувачкаскладом ТОВ «Бункер-порт» здійснювала розкрадання алюмінієвихвиробів із партій вантажу. Зцією метою складалися акти про недостачупартії вантажу в межах 100 кг, що дляпостачальника і приймаючої сторони було незначним, і претензії прозбиток компанії один одному не виставляли. В результаті таких дій було викрадено понад 3 тонн алюмінію. 3. Злочини проти інтересівдержавної служби. Вивчення оперативної обстановки в Одеському регіоні довело, що поява значної кількості дрібнихгосподарюючих суб'єктів, що мають можливості для здійснення портової діяльності, розташованих у віддалених відрегіональних центрів місцевостях, нечисленність правоохоронних і контролюючих органів послабили державнийконтроль і призвели до розвитку тенденціїзрощування загально-кримінальної та економічної злочинності. Це сприялостворенню сприятливих умов для здійснення посадових злочинів, часткаяких серед інших злочинів на об'єктах транспорту склала 22,4%. В основному суб'єктами таких злочинів виступають посадові особиконтролюючих державних органів (з огляду на відсутність на об'єктахморського транспорту органів державної влади та місцевого самоврядування). основними представникамиконтролюючих органів в нашому випадкує наглядові державні органи в сфері морського транспорту, а також Державна митна служба [13, с. 49]. Наявна система правових норм, які регламентують правові відносини всфері державного контролю за обігом харчової, рослинної продукції,дозволяє створювати на шляху підприємців істотні складності при спробах ввезти на територію України або вивезти з неї різні видитоварів, чим і користуються посадовіособи для вимагання коштів «за прискорення процесу». Для здійснення злочинних задумів використовуєтьсяколо посередників, які безпосередньо «працюють» з клієнтами, діють ставки прив'язки до обсягів продукції, що ввозиться. Так, у морських портах виявленізлочини, вчинені ветеринарнимилікарями територіальноїветеринарної станції, які неодноразово виписували ветеринарні свідоцтва на партії рибної продукції, що прибуває впорт без достатніх підстав і з внесенням недостовірних відомостей в свідоцтва. 4. Злочини у сфері використання та охорони біологічних ресурсів. Кількість злочинних посяганьна водні біоресурси при видобутку і переробці зросла за останні 10 років, більш ніж в 4 рази. Так, незаконний видобуток збільшився в 4 рази, кількість порушень правил охорони навколишнього середовища − в 5 разів, порушень у виключнійекономічній зоні − в 20 разів. Однакстатистичний облік кримінальних проявів не може бути достовірним через їх глибоку замаскованість і латентність [17, с. 24]. І це не випадково, так якускладення криміногенної обстановкиобумовлене географічним розташуванням і зосередженням морськоїфауни. В даний час можна виділитидва основних способи незаконного видобуткуводних біологічних ресурсів: А) Незаконний видобуток біоресурсівпід виглядом легальної діяльності рибопромислових комплексів. Пов'язана з виловом морепродуктівпідприємствами рибопромислового комплексу, що використовують видобувний ітранспортний флот в межах територіальних вод виключної економічної зони України. Незаконний промисел здійснюється, як правило,за участю капітана і екіпажу судна. Це: − вилов водних біоресурсів, не зазначенихв дозволі; −вилов більшої кількості, ніж вказано вдозволі; −промиселв недозволеній водоймі, квадраті, районі; −промисел в заборонений час; −здобичзаборонених і не зазначених в дозволі знаряддями промислу і т.д. Також створюються невраховані надлишки шляхом укриття відобліку частини улову, складаються підробленіакти, знижується кількість і якістьморепродукції при прийомі-передачі, число підйомів знарядь промислу, якіховаються від контролюючих органівшляхом фальсифікації даних в судновихрибопромислових журналах. Б) Видобуток біоресурсів організованими злочинними групами. Такі групи характеризуються чітким розподілом ролей: одні вирішуютьорганізаційні питання, інші займаються ловом риби і морепродуктів, їхпервинною обробкою і переробкою,треті здійснюють транспортування ізбут продукції. Аналіз практики показує, що незаконний обіг біоресурсів здійснюється злочинними групами наступним чином: − збут іноземцям на кордоні (іноземні перекупники на швидкіснихсудах зустрічаються з українськими браконьєрами на кордоні, перевантажують здобуті морепродукти і везуть їх у свої портидля подальшої реалізації); − вилов в заборонених водах (маючидозвільні рибальські квитки навилов біоресурсів у виключнійекономічній зоні, злочинні групифактично ведуть промисел в українських територіальних водах, про що свідчать здобуті біоресурси); − вилов і контрабандне вивезеннябіоресурсів (в обхід існуючих правил українські судновласники забезпечують капітанів суден чистими бланкамипорт-кліренс з проставленими даними митниці. Порт-кліренс − документ, що видається востанньому порту, з якого судно пішло вморе. Він свідчить про те, що у влади такого порту немає претензій до судна, вантажу,екіпажу. Такий документ цілком достатнійдля вантажного, транспортного судна [17, с. 29]. Після прибуття в іноземний порт капітан судна заповнює бланквідповідно до фактичної ваги вантажуна борту і пред'являє його владі. Дляукраїнської митниці порт-кліренс не є митним документом, важлива тільки митна декларація і вантажнийманіфест, які, в свою чергу, залишаються незатребуваними на іноземніймитниці, що і відкриває шляхи для контрабандного вивозу водних біоресурсів). Так, генеральний директор ТОВ «Рибальська корпорація», капітансудна «Гуманний» і представник цієї ж компанії, діючи в складіОПГ, організували та здійснили незаконний видобуток рибної продукції (краба вкількості більше 22 тисяч примірників) зподальшою контрабандою в Південну Корею. 5. Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Найбільшого поширення маютьзлочини, що здійснюються з метою збуту. Можна також говорити і про діїкомандування судна по навмисному,заздалегідь спланованому перевезенні наркотиків морем як за участю, так і безучасті інших членів екіпажу судна [12, с. 17]. Важливо відзначити, що в межах моряосновний обсяг наркотиків перевозитьсяі збувається великими партіями. Як підтверджує світова практика, незаконнаперевезення наркотиків морем може відбуватися не тільки власником наркотиків, а й іншими особами, які отрималиїх на тимчасове зберігання. Аналіз злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобівна об'єктах морського транспорту, дозволяє сформувати сукупність способів іприйомів, що застосовуються при здійсненні злочинів на таких об'єктах: А) Постачання наркотиків безпосередньо з морського порту. Доставка наркотиків з берега на судно (пасажирські, транспортні, рибальські, науково-дослідні та інш.), які стоять в портах, або в зворотномунапрямку. Професійний торговець наркотиками рідко перевозить наркотичні засоби самотужки. Для цієї метивін зазвичай знаходить спільників-кур'єрів з числа членів екіпажу судна абопасажирів. Кур'єр отримує матеріальну винагороду за майбутню або вжездійснену роботу, а його завдання полягає в тому, щоб пронести наркотики на судно, заховати їх, перевезти івинести з судна. Кур'єр з числа членівекіпажу має легкий доступ до місць,де зручно заховати наркотики (трюми,резервуари з баластом, резервуари з пальним, різні комори і т.д.) [15, с. 30]. Так,наприклад, при проведенні контрольованої поставки на теплоході «КапітанКремс», пришвартований до причалуморського торгового порту було вилучено 13 кілограмівгашишу, прихованих в автомобільних колесах, які перевозилися суднами. В одного зчленів екіпажу теплохода «Справедливий» в схованці (резервуар з баластом)була виявлена посилка, в якій знаходилося 11 грамів масла гашишу. Надалі в ходіпроведення заходів було виявлено організовану злочинну групу, що займається поставками наркотичних засобів в Японію. Б) Поставка наркотиків, минаючи морський порт. Доставка наркотиків на судно або їхрозвантаження поза портами, поблизу узбережжя(внутрішні води, територіальне море): − за допомогою маломірних самохідних і несамохідних суден (засобів); − шляхом скиданняконтейнерів з наркотиками на судно з малих літальних апаратів; − шляхом підняття на борт контейнерів, заздалегідь притоплених в обумовлених місцях або забезпечених з метою швидкого виявленнярадіобуя. В) Поставка наркотиків шляхом «перевалки» − переміщення наркотиків, здійснюване між суднами далеко від узбережжя (в територіальному морі, відкритому морі) шляхом швартування один до одногоабо шляхом використання притопленихконтейнерів. Часто збут наркотичних засобів таким чином відбувається припередачі партій продуктів на плавзавод із видобутку і переробці риби (які тривалий час перебувають у відкритому морі) з суднів − «перевантажувачів». Г) Пересилання наркотиків морськимтранспортом. Незаконна пересилка наркотиківморським транспортом може полягатив їх відправці з одного місця в інше як поштове відправлення або багаж. При цьому має місце транспортування наркотиків, яка проводиться без участі відправника. У подібних випадках найбільш ймовірне використання морськихконтейнерів. Так, в морському порту Одеси був затриманий контейнер, в якому перевозилося 9 тон ефедри,контейнер слідував транзитом через Україну з Узбекистану в Південну Корею. Отже, виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок про те, що найбільш поширеними злочинами, що здійснюються на об'єктах морського транспорту, є злочинні посягання: − проти безпеки руху таексплуатації транспорту; − проти власності; − проти інтересів державноїслужби; − в сфері використання і охоронибіологічних ресурсів; − пов'язані з незаконним обігомнаркотиків. Таким чином, відомості про способи вчинення злочинів на об'єктах морського транспорту мають важливезначення для ефективного розкриття та розслідування зазначених злочинних посягань, озброюючи співробітників правоохоронних органів інформацією прозакономірності їх здійснення.   РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ НА МОРСЬКОМУ ТРАНСПОРТІ Транспорт і транспортна інфраструктура України в наш часє об'єктами підвищеної уваги якз боку власників цих об'єктів, органів державної влади, що відають сфероютранспорту, так і з боку осіб, що використовуютьці об'єкти не за їх функціональним призначенням. Тут ми робимо особливий акцент на протиправних посяганнях з боку данихосіб, що виражаються в діяннях різної міри тяжкості і пов'язані в тому числі з актами незаконного втручання в діяльність об'єктівтранспортної інфраструктури і транспортних засобів. З огляду на географічні особливості,транспортна система України в майбутньому можезайняти важливе геополітичне становище в світі,що багато в чому визначить її політику економічного розвитку. Саме це обумовлюєпріоритет держави щодо питаньзабезпечення безпеки транспорту і транспортної інфраструктури, перш за все з точкизору економічного розвитку. Обсяг транзиту на території України може скласти від 1330до 4200 тис. тон. Очікується, що майже весьвантажопотік буде «контейнеризованим» і може скласти приблизно 260 тис. контейнерів. Взв'язку з цим Уряд України планує інвестувати в транспортну сферу значні кошти, що потребують створенняправових та організаційних механізмів контролю за обґрунтованістю і повнотою їх освоєння, втому числі організаційних зусиль транспортної поліції із збереження вантажів. На стан транспортної безпеки впливають злочини як загально-головного характеру, так і терористичноїспрямованості. У цьому сенсі державамає діяти превентивно. І останнімчасом ми спостерігаємо, що заходи безпекипосилюються. Транспортний комплекс як об'єкт правоохорони і управління володіє точноюспецифікою. Отже, не меншою своєрідністю повинна відрізнятися і правоохоронна діяльність в умовах транспорту [9, с. 7]. Внутрішня диференціація органів внутрішніх справ і виділення в їх складі щодо автономного утворення – територіальних органів МВС України на транспорті − свідчать про безспірне визнання цього факту. З огляду на вищевикладене, слід визнати, що ефективність забезпечення безпеки на транспорті в цілому безпосередньо залежить від обсягу повноважень і відповідальності територіальних органів МВС України на транспорті − транспортної поліції [17, с. 24]. З усіх видів транспорту залізничний, повітряний і водний представляють особливі види, які детально нами розглянуті раніше [20, с. 119]. У зоні оперативного обслуговування територіальних органів МВС України на транспорті активно ведуть комерційну діяльність підприємства з будівництва, ремонту та обслуговування морських суден, а також підприємства і організації із будівництва, ремонту та обслуговування річкових плавзасобів. Специфіку діяльності транспортної поліції щодо забезпечення правопорядку на об'єктах водного транспорту обумовлюють правові, організаційно-управлінські та організаційно-тактичні аспекти, одним із яких слід визнати наявність в структурі лінійних підрозділів оперативних підрозділів із боротьбою зі злочинними посяганнями на вантажі. Компетенція розглянутих підрозділів за своїм змістовним аспектом є унікальною, тому що знаходиться на стику діяльності по лінії забезпечення економічної безпеки транспортної сфери в частині виявлення та розкриття злочинів за участю працівників транспорту і по лінії карного розшуку, пов'язаної з розкраданнями перевезених вантажів і ін. [21]. Усталена думка про те, що «об'єктом криміналістики є функціональна сторона протиправної діяльності, та система дій і відносин, яка складає зміст механізму злочину» [20, с. 120], як ніщо інше обґрунтовує право на визнання злочинів на транспорті в якості самостійного об'єкта криміналістики, яке обумовлене організаційно-тактичними особливостями виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів на об'єктах транспортного комплексу. В середньому в сферу обслуговування великих лінійних підрозділів МВС України на транспорті може входити територія декількох суб'єктів України протяжністю від 2000 до 8000 км. До числа факторів, що впливають на організацію діяльності транспортної поліції, відносять: 1. цілодобовий режим роботи транспорту; 2. концентрація вантажопотоку і пасажиропотоку на обмеженій території; 3. швидкоплинність і швидкість змін подій і явищ; 4. сезонні, тимчасові, кліматичні та інші умови, що впливають на інтенсивність руху рухомого складу і пасажиропотоку; 5. нетривалість перебування рухомого складу, вантажів і пасажирів в портах; 6. значна концентрація людей в портах, інтенсивна міграція громадян; 7. зосередження на обслуговуваних об'єктах великих обсягів перевезених вантажів, в т. ч. цінних, а також значна протяжність ділянок обслуговування. Про специфічність об'єкта криміналістичного вивчення злочинів, скоєних на транспорті, свідчать особливості всіх елементів приватної методики розслідування злочинів. По-перше, це особливість елементів криміналістичної характеристики, яка по справедливому уточненню І.А. Возгріна «... слугуєдля слідчих і дізнавачів джерелом відправних (вихідних) відомостей для організації роботи по кримінальних справах» [6, с. 98], а саме специфічна обстановка вчинення злочинів на об'єктах транспортної інфраструктури. Розгляд картини злочинів як сукупності факторів обумовлене актуалізацією в межах обстановки скоєння злочинів низкою загальних закономірностей злочинної діяльностіу зазначеній сфері. До числа таких ми можемовіднести: − спосіб вчинення діяння; − знаряддя і засоби, що використовуються в ході йогоздійснення; − слідча картина діяння; − характеристика предмета злочинного посягання; − криміналістично-значущі особливостісуб'єктів посягання. Виходячи з цього, наявна практика виявлення і розслідування злочинів, скоєних на об'єктах транспортного комплексу, повинна формуватися з урахуванням науково-обґрунтованих рекомендацій з виявлення, фіксації та припинення таких злочинних проявів [6, с. 22]. Комплекс криміналістично-значущих ознак злочинів, скоєних на транспорті, − це перш за все знання про діяльність об'єктів транспортної інфраструктури, що детермінує вибір способу вчинення злочинів. Слід зазначити важливу роль не тільки взаємодії слідчого з оперативними підрозділами територіальних органів МВС України (як зональних, так і лінійних), але і з іншими органами державної влади та господарюючих суб'єктів (підприємств транспорту). Наприклад, ефективне проведення пішої естафети як оперативно-тактичного пошукового заходу із залученням основних і додаткових сил, причому різних підрозділів територіальних органів МВС України, не доцільно, якщо не забезпечити єдине керівництво ними при використанні цього програмного забезпечення оперативної форми. Крім цього, лінійний спосіб оперативного обслуговування передбачає вивчення особливостей судової практики в різних суб'єктах України, в тому числі різних районів і населених пунктів. Вивчаючи практику проведення дослідчої перевірки, а також окремих слідчих дій при розслідуванні кримінальних діянь, які зазіхають на право власності, скоєних на об'єктах транспортного комплексу, ми приходимо до висновку, що існує ряд взаємообумовлених факторів, які проявляються в тій чи іншій мірі в кожній конкретній ситуації [12, с. 82]. До їх числа мивідносимо організаційні, технічні і матеріальні. Наприклад, зупинка або затримка плавзасобу комерційного використанняпризводить до значних витрат і матеріальних витрат з боку власникатранспортного засобу або об'єкта транспортної інфраструктури та може бути пов'язане в томучислі з ризиками для життя або здоров'я пасажирів. Зрозуміло, що при розкритті фактіврозкрадання матеріальних цінностей незначної вартості співробітники територіальнихорганів МВС України на транспорті повинні керуватися принципами доцільностіі об'єктивності, враховуючи можливий характер та розмір шкідливих наслідків відїх дій для потерпілого та власникаоб'єкта транспортної інфраструктури [12, с. 94]. Деякі обставини, які формують слідчу ситуацію, залежать від волі і поведінки слідчого. Однак існують і ті, на які вплинути неможливо, наприклад, такі як пору року або доби, погодні умови, здоров'я одного з учасників кримінального процесу і т. д. При матеріальній фіксації ідеальних слідів, особливо в формі запису вербальної оповіді допитуваного, завжди слід упевнитися, що допитуваний і той, хто допитує, використовують однакові поняття, які ховаються під використовуваною термінологією. Безумовно, такий напрямок заслуговує і надалі детального вивчення і дослідження. Отже, з урахуванням сукупності факторів, що визначають обстановку скоєння аналізованих нами кримінально-караних діянь, способи, методи і засоби їх здійснення будуть визначатися, виходячи з особливостей конкретного виду транспорту, а також переліку осіб, щодо яких воно здійснюється, і характеристик безпосереднього об'єкта, на який здійснюється вплив. Наведений перелік факторів дозволяє сформувати чітку картину злочину і визначити основні та факультативні ознаки діяння, що безпосередньо впливають на його кваліфікацію. На нашу думку, така ситуація складається, виходячи з декількох позицій: − умілих і обміркованих протиправних дій злочинців, їх обізнаності щодо методів і способів діяльності поліції і грамотної протидії їм; − якості і швидкості взаємодії між зональними і лінійними підрозділами територіальних органів МВС України під час розслідування злочинів, скоєних на об'єктах транспорту та транспортної інфраструктури, враховуючи специфіку їх функціонування та утримання. Така протидія, що здійснюється за допомогою використання різних способів приховування злочинів проти власності, здійснюються на транспорті та має низку характерних особливостей, які пов'язані зі специфікою предмета злочинного посягання (вантажі, багаж, поштова кореспонденція та ін.): − «скидання» вищевказаних об'єктів під час руху рухомого складу; − місце скоєння злочину (об'єкти транспортної інфраструктури та транспортні засоби); − потерпілі суб'єкти (фізичні та юридичні особи) та інші обставини, що не властиві аналогічним злочинам, підслідних територіальним органам МВС України (зональним). ВИСНОВКИ Злочини на морському транспорті демонструють стійкі тенденції до зростання, але ще однією важливою особливістю є його трансконтинентальний, транснаціональний і організований характер, що збільшує суспільну небезпеку таких злочинів, надає їм міжнародно-правового значення і актуалізує взаємодію держави і міжнародних організацій в боротьбі із запобіганням злочинів на морського транспорті. У курсовій роботі виокремлено найбільш поширені злочини, що здійснюються на об'єктах морського транспорту, є злочинні посягання: проти безпеки руху та експлуатації транспорту; проти власності; проти інтересів державної служби; в сфері використання і охорони біологічних ресурсів; пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Відомості про способи вчинення злочинів на об'єктах морського транспорту мають важливе значення для ефективного розкриття та розслідування зазначених злочинних посягань, озброюючи співробітників правоохоронних органів інформацією про закономірності їх здійснення. З урахуванням сукупності факторів, що визначають обстановку скоєння аналізованих нами кримінально-караних діянь, способи, методи і засоби їх здійснення будуть визначатися, виходячи з особливостей конкретного виду транспорту, а також переліку осіб, щодо яких воно здійснюється, і характеристик безпосереднього об'єкта, на який здійснюється вплив. Таким чином, сучасна злочинність на морському транспорті несуть загрозу міжнародному судноплавству та національними інтересам. Вони посягають на суспільні відносини у сфері безпечного функціонування (рух і експлуатація) транспортних засобів, які можуть призвести до аварій та катастроф. При цьому злочини на морі не обмежені лише у безпечності експлуатування та руху морського транспорту, а також існує багато інших злочинів які вчиняються на морському транспорті, а саме: піратство та озброєне пограбування судна, контрабанду, незаконний обіг наркотичних засобів, вбивства, статеві злочини, нанесення збитків біологічним ресурсам, незаконну імміграцію та ін. Морські простори є основним шляхом світових вантажоперевезень, та приваблює злочинні елементи, оскільки він має ряд переваг перед іншими видами транспорту, а саме: відносна легкість приховування в упаковках і контейнерах з вантажами, суднових приміщеннях; наявність у членів екіпажів суден значного числа контактів з іноземцями в портах перебування і складність виявлення серед них зв’язків злочинного характеру та ін.